Розділ 1: Зрада світла

31 жовтня 1981 року, Ґодрикова долина

Осінь 1981 року добігала кінця. Західне сонце кидало криваво-червоні відблиски на вікна чарівного котеджу, схованого під закляттям Невимовного. Надворі стояла зловісна тиша, мов саме повітря застигло в очікуванні трагедії.

Будинок Поттерів був огорнутий чарами: магічний бар'єр, що живився любов'ю та надією, створений за порадою Дамблдора. Але тієї ночі навіть найпотужніші закляття не могли захистити від того, хто мав увійти всередину.

Вітальня була освітлена теплим світлом каміну. Лілі тримала маленького Гаррі на руках — він весело грався матусиним волоссям, не усвідомлюючи навислої небезпеки. Джеймс стояв біля вікна, тримаючи в руці чарівну паличку, пильнуючи за будь-яким рухом у темряві.

— Я відчуваю щось недобре, — прошепотіла Лілі. — Наче... наче хтось близький приходить зі зрадою.

— Це нерви, Лі. Ми витримаємо. Ми захищені, — сказав Джеймс, хоча сам був напружений, як тятива.

О 21:17 годині це сталося.

Двері, захищені трьома шарами магії, просто... відкрилися. Жодного вибуху, жодного прокляття. Вони слухняно прочинилися, як би сам дім визнав того, хто увійшов.

— Невже... — Джеймс застиг. — Це ти?

До кімнати увійшов Альбус Дамблдор.

Його вигляд був незвичним. Мудра доброта зникла з очей. На обличчі застигла сталево-спокійна маска. У правій руці — паличка бузинного дерева.

— Джеймсе... Лілі... — сказав тихо. — Пробачте. Це потрібно зробити. Він — надто небезпечний, щоб довірити майбутнє випадку. Я маю контролювати його становлення.

— Що ти несеш?! — зірвалася Лілі. — Це наш син!

— Не твій, — з холодом відповів Дамблдор. — Він — дар магії. Дар, який не повинен потрапити в чужі руки. Якщо Волан-де-Морт не вб'є його, він зросте надто сильним. Світ не витримає.

Джеймс кинувся вперед.

— Expelliarmus! — закричав він, але Дамблдор уже діяв.

— Avada Kedavra.

Зелена блискавка прошила груди Джеймса. Його тіло впало на підлогу з глухим звуком.

Лілі закричала:

— Не чіпай його! Я тебе благаю!

— Занадто пізно, — тихо сказав Дамблдор і підняв паличку.

Проте вона встигла.

Встигла створити найсильніший щит, який тільки може народити серце матері — жертовне захисне закляття любові. Коли закляття Дамблдора торкнулося Гаррі — воно повернулося назад, розірвавши простір навколо. Повітря засвистіло, вікна вилетіли, стіни здригнулися.

Але хлопчик залишився неушкодженим.

Дамблдор підійшов до нього повільно, кров Джеймса ще парувала на підлозі. В очах Альбуса — безжальність.

— Я переправлю тебе до твоїх родичів... Дурслів. Вони не дадуть тобі вибрати шлях.

Він нахилився, щоб узяти дитину на руки.

Але в цю мить відбулася інша магія. Щось древнє, сильніше за будь-яку волю смертного.

Гаррі осяяло сяйво. Палаюче срібло, густе як ртуть, заповнило повітря. Здавалося, сам простір відмовився коритися Дамблдору.

Хлопчика підхопило світло — він зник прямо з рук Альбуса.

— Що?! — вигукнув Дамблдор. — Це неможливо!

На підлозі лишився символ — знак давньої крові: український тризуб, випалений у дереві.

⸻

Київ, Українська РСР. 1 листопада 1981 року, 03:38 ранку

В нічному Києві стояла мряка, легка сирість тягнулась Дніпром. У районі Печерська, в одній з напівсекретних квартир для співробітників «особливих» відомств, прокинулася жінка.

Косач Ольга Сергіївна — полковник внутрішньої магічної безпеки, керівниця Криміналістично-Оперативного Департаменту, скорочено К.О.Д. Її досвід включав викриття вампірських сект у Карпатах, знешкодження одержимих артефактами та дипломатію з ритуальними відьмами.

Вона відчула, що магія... змінилася.

Вийшовши на балкон, вона побачила, як прямо перед її вхідними дверима згустився туман. Зсередини нього, тихо, без звуку, з'явився згорток.

Дитина.

Хлопчик, загорнутий у чарівну ковдру, з блискавкою на лобі.

— Що за... — прошепотіла вона.

А далі побачила лист. Написаний не чорнилом, а золотою ниткою закляття.

«Кров покликала.

Ти — остання з роду.

Виховай його. Захисти.

І в годину темряви він пам'ятатиме, ким є.»

Ольга притиснула дитину до грудей. Її серце, звикле до холоду і звітів, раптом защеміло.

— Ну що, малий, — тихо сказала вона, — тепер ти — один із нас.

***Загрузите NovelToon, чтобы насладиться лучшим впечатлением от чтения!***